9-й Макмастерський міжнародний оглядовий курс із внутрішньої медицини – 9–11.05.2024 (Краків, Польща)

9–11 травня у Кракові (Польща) відбулася міжнародна конференція 9th McMaster International Review Course in Internal Medicine (MIRCIM 2024). Цей захід є освітньою ініціятивою факультету медицини Університету МакМастера, відомого своєю діяльністю в галузі доказової медицини та проблемно-орієнтованого навчання, і Польського інституту доказової медицини. MIRCIM 2024 організували спільно з Європейською федерацією внутрішньої медицини, Міжнародним товариством внутрішньої медицини, Медичним коледжем Ягеллонського університету й Центром післядипломної медичної освіти (Польща) у партнерстві з понад 40 національними товариствами внутрішньої медицини з усього світу. Мета конференції – поділитися клінічним досвідом, висвітлити видатні наукові досягнення і сучасні рекомендації щодо діягностики та лікування внутрішніх хвороб. Триденний курс інтенсивного навчання охопив лекції провідних експертів з Північної Америки і Європи, конкурс клінічних кейсів, практичні семінари у невеликих групах, жваві дискусії та спілкування з колегами з усього світу. Перший день конференції присвятили фінальному етапу конкурсу на найцікавіший випадок у внутрішній медицині. – Clinical Cases in Internal Medicine: Learning Through Practice, яка є частиною Best Case Report Contest. Національні товариства внутрішньої медицини з усіх куточків світу делегують молодих лікарів, які презентують цікаві випадки зі своєї клінічної практики. Науковці Львівського національного університету імени Данила Галицького, який є партнером заходу, також подали дві постерні доповіді: «Інфаркт міокарда у жінки» (С. Гута, О. Радченко, Р. Гута) та «Ніколи не пізно діягностувати целіакію» (О. Фаюра, М. Абрагамович, Л. Циганик). Другого дня слухали лекції й обговорювали менеджмент лікування хворих ревматологічного профілю. Зокрема, проф. Bhaskar Dasgupta (Southend University Hospital, UK) доповідав про вдосконалення діягностики ревматичних хвороб за допомогою ультрасонографії скелетно-м’язової системи. Якщо бракує класифікаційних критеріїв для діягнозу, за допомогою ультразвуку можна знайти додаткові аргументи для підтвердження або спростування наявности певної ревматичної хвороби. Наприклад, за наявности ревматоїдного артриту такими додатковими ультразвуковими критеріями можуть бути теносиновіїт і синовіїт, дрібні крайові ерозії, кристалічного артриту – подвійний контур, агрегація мікрокристалів, ревматичної поліміяльгії – піддельтоподібно-підактоміяльний бурсит, псоріязного артриту – ентезити, дактиліти, гігантоклітинного артеріїту – потовщення стінки скроневої артерії тощо. Також ультразвук може бути корисним для оцінювання ефективности лікування. Система оцінювання виражености синовіїту й посилення кровоплину уможливлює запідозрити загострення хвороби та скоригувати лікування. Проф. Sharon L. Kolasinski (University of Pennsylvania – Perelman School of Medicine, USA) розповіла про особливости менеджменту остеоартриту. Біль, функціональна недостатність суглобів, утома, депресія – ознаки остеоартриту, через які погіршуються продуктивність і якість життя. Однак, попри зростання фармацевтичного ринку в сегменті хондропротекторів і протизапальних препаратів, найефективнішою рекомендацією нехірургічного лікування є фізичні вправи. Аеробіка, розтягнення, нейром’язові вправи принаймні по 20 хв тричі на тиждень допомагають збільшити обсяг рухів у суглобах, зміцнити м’язову силу, зменшити ризик падіння. Доцільно застосовувати 1st CMC orthoses, tibio-femoral knee brace, cane (hip, knee). Рекомендовано також нестероїдні протизапальні засоби, якщо є гострий біль, зі застереженням, що доза лікарського засобу й термін його використання мають бути якомога меншими. Для послаблення системного впливу нестероїдних протизапальних засобів варто застосовувати їхні топічні форми. За умови запалення великих суглобів із внутрішньосуглобововим випотом можна призначати локальні ін’єкції пролонгованим глюкокортикостероїдом. Якщо є протипоказання до нестероїдних протизапальних засобів і немає змоги здійснити хірургічне лікування, рекомендують ацетамінофен, дулоксетин, трамадол і акупунктуру. До переліку лікарських засобів, неефективних для лікування остеоартриту, віднесли бісфосфонати, глюкозаміну сульфат, хондроїтину сульфат і їхні комбіновані форми, hydroxychloroquine, methotrexate. Не рекомендовано також лікування за допомогою ін’єкцій плазми, збагаченої тромбоцитами, і стовбурових клітин. Метааналіз досліджень ефективности внутрішньосуглобового введення гіалуронової кислоти для лікування остеоатриту колінних суглобів показав відсутність переваг порівняно з плацебо. Якщо біль і функціональна дисфункція суглобів виражені так сильно, що не допомагає консервативне лікування, пацієнтові пропонують оперативне лікування. Проф. Kim Legault (McMaster University, Canada) виокремила ознаки паранеопластичних артритів, а саме – високий індекс запалення, серонегативність за ревматоїдним чинником, появу специфічних маркерів дифузного ураження сполучної тканини, недостатню ефективність лікування, особливо глюкокортикоїдами. Зокрема, Remitting Seronegative Symmetric Synovitis with Pitting edema (RS3PE) характеризується набряком тильної поверхні кистей і стіп, збільшенням вмісту металопротеїнази 3 в сироватці крови. Palmar Fasciitis and Polyarthritis Syndrome (PFPAS) переважно асоціюється з урогенітальним раком, особливо аденокарциномою яєчників, і характеризується симетричним поліяртритом і пальмарним чи плантарним фасціїтом, згинальними контрактурами. Симптомами Pancreatic Panniculitis and polyarthritis (PPP) є поліяртрит із переважним ураженням надп’ятково-гомілкових суглобів, erythema nodosum. Як випливає із назви, виникає у хворих на рак підшлункової залози. Паранеопластичний васкуліт найчастіше супроводжує мієлодисплазію, лімфоми, солідні пухлини легень, грудної залози, яєчників. Науковиця розповіла також про зміни у класифікації ідіопатійних запальних міопатій. Так, відповідно до особливостей клінічної маніфестації і специфічних автоантитіл виокремлюють п’ять класів міозитів: дерматоміозит, антисинтетазний синдром, оверлап міозит, імуноопосередкована некротична міопатія, міозит із включеннями. Хворі на ідіопатійну запальну міопатію мають проходити онкоскринінг із урахуванням віку та чинників ризику онкозахворювання. Чинниками високого ризику є наявність дерматоміозиту, вік понад 40 років, дисфагія, некроз і виразкування шкіри, персистенція високої активности, незалежно від лікування, низького – феномен М. Рейно та інтерстиційна хвороба легень. Проф. Florence Roufosse (Universite Libre de Bruxelles, Belgium) презентувала лекцію про практичний підхід інтерністів до еозинофілії. Вона зазначила, що в разі гіпереозинофілії вміст еозинофілів у крови й у тканинах не обов’язково може корелювати. Причиною гіпереозинофілії зазвичай є паразитарна інвазія або алергійна реакція, і лише якщо вплив цих етіологічних чинників виключили, варто запідозрити гіпереозинофільний синдром. Для лікування гіпереозинофілії рекомендовано використовувати глюкокортикоїди і/або іматиніб месилат. Проф. Leszek Czupryniak (Medical University of Warsaw, Poland) зазначив, що кількість хворих на цукровий діябет другого типу зростає, а ожиріння є основним етіологічним чинником. Мета лікування має бути чіткою, щоб уникнути подальших ускладнень. Модифікація способу життя для людей молодого віку є вагомішим етапом лікування, ніж для людей старшого віку. Для лікування хворих віком менше 18 років застосовують лише метформін, ліраглютид чи інсулін. Проф. Rene Rodrigues-Gutierrez (Autonomous University of New Leon, Mexico) презентував лекцію про діябетичні невідкладні стани. Зокрема, він зазначив, що діябетичний кетоацидоз у хворих на цукровий діябет трапляється частіше, ніж гіперглікемійний гіперосмолярний стан. Для діягностування діябетичного кетоацидозу немає потреби визначати вміст глюкози в сироватці крови, він може бути у межах норми, визначальними є вміст кетонів і pH < 7,3. Для лікування діябетичного кетоацидозу легкого ступеня варто використовувати інсулін підшкірно, а для діябетичного кетоацидозу середнього і тяжкого ступеня – внутрішньовенно, більшість пацієнтів виписується додому з поліпшенням стану і з рекомендаціями застосовувати свої звичні пероральні протидіябетичні засоби. Проф. Marianna Arvanitakis (Universite Libre de Bruxelles, Belgium) запропонувала рекомендації щодо лікування хворих із хронічним панкреатитом, а саме те, що надзвичайно важливо коригувати дієту, екзо- і ендокринну недостатність, больовий синдром. Однією з важливих діягностичних процедур для цієї категорії хворих є гастрофіброскопія, а за наявности псевдокист – дренування. Проф. Paul Moayyedi (McMaster University, Canada) зазначив у доповіді, що гастроезофагальнорефлюксну хворобу діягностують за допомогою езофагогастродуоденоскопії і/або моніторингу pH, а інгібітори протонової помпи (ІПП) переважно призначають раз на день. Тривале безперервне вживання ІПП рекомендовано для пацієнтів зі стравоходом Барретта. Проф. Margarita Brida (Medical Faculty University of Rijeka, Croatia) у лекції про інфекційний ендокардит здійснила порівняльний аналіз протоколів лікування пацієнтів 2015 і 2023 років. Зокрема, у новому протоколі описано, що профілактика включає гігієнічні заходи для всіх хворих і антибіотикопрофілактику у пацієнтів із високим ризиком, які проходять лікування стоматологічне лікування. У деяких пацієнтів лікування антибіотиками можна завершити амбулаторно парентерально або вживати пероральні антибіотики до шести тижнів. Амбулаторне парентеральне лікування антибіотиками варто починати лише після того, як стан пацієнта стабілізується. Проф. Bram Rochwerg (McMaster University, Canada) у доповіді на тему «Лікування сепсису: практичні поради для лікарів-нереаніматологів» рекомендував застосовувати пріоритетно цільові рідини й антибіотики. Доповідач також зазначив, що варто надавати перевагу кристалоїдним розчинам над альбуміном, вазопресори використовувати якомога раніше. Важливу роль у лікуванні пацієнті

Fetched live from OpenAlex and de-inverted. Abstracts are not stored in this database: the inverted indexes are 8.6 GB of the frame’s 9.3 GB of text, and the host has 13 GB free.