LEGAL EXPERIENCE OF THE USA AND COUNTRIES OF THE EUROPEAN UNION REGARDING THE ADMINISTRATIVE AND LEGAL PROVISION OF FORCED DEPORTATION FOREIGNERS AND STATELESS PERSONS FROM UKRAINE

Relevance of the research topic.Each country, depending on the legal system introduced in it and the historical features of development, has its own authentic, clearly developed mechanism for acquiring citizenship, procedures for issuing identity documents, registration of citizens, control over compliance with the rules of entry (exit) to (from) its territory, rules of stay of foreigners, refugees and stateless persons.However, in the course of violations of these rules of the legislation of one or another state by a foreigner or a stateless person, the question of punishment arises, in the form of forced deportation or deportation of these persons from the territory of the country where the offense was committed.Over the past decade, a significant impact on the study of various aspects of the migration process in Ukraine was carried out with the help of the borrowed experience of the countries of the USA and the European Union.Deportation has been known since ancient times.Thus, in Roman law, deportation was applied to persons for lifelong exile to a foreign land, mostly to an island.Initially, deportation was applied to political criminals, and later to other categories of citizens.This measure was accompanied by confiscation of the property of such a person, deprivation of citizenship and civil rights.In Kyivan Rus', expulsion outside the community ("to send out from the parish") or the region ("to drive out of the land") was used.According to Russian Truth, exile was part of the punishment for serious crimes.In the Grand Duchy of Lithuania, a type of deportation was used -liberation, which by its nature was limited to the current judicial deportation outside the country.Since the time of the Hetmanship, many of its political figures were deported to the Moscow Empire.In Western Europe, mass deportation began to be practiced in Portugal, from where at the end of the 15th century.criminals were deported to South America.In the criminal law of France, deportation meant special types of exile to overseas colonies, which were used in the 18th -19th centuries.both to recidivist criminals and to political criminals (for example, the Paris Communards).A mass campaign of deportation and genocide of French and Franco-Acadian settlers was carried out by the British with the official support of the authorities in the territory of modern Canada.Deportation and genocide affected the French-speaking inhabitants of the former French territories (Acadia Nova Scotia) in Atlantic Canada, which came under the jurisdiction of Great Britain.In total, from 1755 to 1763, on the orders of the British governor Charles Lawrence, more than 10,000 people were deported, more than half of whom died in the holds of the ships that transported them to the prisons of those British colonies in North America, which later created the United States, and to the Falkland Islands islands Initially, the campaign was called "The Great Disturbance".The purpose of the scientific article.Analyzing the foreign experience of regulating the processes of migration, deportation, and deportation, it should be noted that this experience is contradictory, the continuity of state policy in the field of population migration is the same as in Ukraine.The experience of the USA and European countries in the field of migration policy is ambiguous.There are many unresolved problems in the countries of the European Union.However, European countries have experience in legal regulation of migration, protection of the rights and legitimate interests of persons carrying out professional activities outside their states, and ensuring national security.Their study and generalization will contribute to the improvement of migration relations in Ukraine, without repeating their mistakes.Key words: administrative and legal provision of forced deportation, foreigners, legislation, state, law, minors, citizens, deportation, deportation, illegal entry into the country, stateless persons, judicial protection, asylum.Актуальність теми дослідження.Кожна країна, залежно від запровадженої в ній правової системи і історичних особливостей розвитку, має свій автентичний, чітко відпрацьований механізм набуття громадянства, процедури видачі документів, що посвідчують особистість, обліку громадян, здійснення контролю за дотриманням правил в'їзду (виїзду) на (з) її території, правил перебування іноземців, біженців та осіб без громадянства.Проте, в ході порушень цих правил законодавства тієї чи іншої держави іноземцем чи особою без громадянства, постає питання покарання, у вигляді примусового видворення чи депортації даних осіб з території країни, де було вчинене правопорушення.За останнє десятиліття суттєвий вплив на дослідження різних аспектів міграційного процесу в Україні було здійснено за допомогою запозиченого досвіду країн США та Європейського союзу.Депортація відома з найдавніших часів.Так, у римському праві депортацію застосовували щодо осіб для довічного заслання на чужину, здебільшого на острів.Спочатку депортація застосовувалася до політичних злочинців, а згодом і до інших категорій громадян.Цей захід супроводжувався конфіскацією майна такої особи, позбавленням громадянства та громадянських прав.У Київській Русі застосовувалося вигнання за межі громади («вислати з волості») або краю («вибити вон із землі»).За Руською Правдою вигнання було складовою покарання за тяжкі злочини.У Великому князівстві Литовському застосовувався різновид депортації -визволення, яке за своїм характером обмежувалося до теперішнього судового вислання за межі країни.З часів Гетьманщини багатьох її політичних діячів було депортовано до Московського царства.У Західній Європі масова депортація почала практикуватися в Португалії, звідки наприкінці ХV ст.до Південної Америки виселяли кримінальних злочинців.У кримінальному праві Франції під депортацією розумілися особливі види вислання в заморські колонії, що застосовувалися в ХVIII -ХІХ ст.ст.як до кримінальних злочинців-рецидивістів, так і до політичних злочинців (наприклад, паризьких комунарів).Масову кампанію депортації та геноциду французьких й франко-акадських поселенців було проведен британцями за офіційної підтримки влади на території сучасної Канади.Депортація та геноцид зачепили франкомовних жителів колишніх французьких територій (Акадія Нова Шотландія) в Атлантичній Канаді, що перейшли під юрисдикцію Великобританії.Усього з 1755 по 1763 рр.за наказом британського губернатора Чарльза Лоренса було депортовано понад 10000 осіб, більше половини з яких загинуло в трюмах кораблів, що перевозили їх до в'язниць тих британських колоній у Північній Америці, які згодом створили США, і на Фолклендські острови.Спочатку кампанію було названо «Великий

Fetched live from OpenAlex and de-inverted. Abstracts are not stored in this database: the inverted indexes are 8.6 GB of the frame’s 9.3 GB of text, and the host has 13 GB free.